розкотисто
РОЗКОТИСТО. Присл. до розкотистий 1. Біля залізниці гримнуло розкотисто, по-весняному, так, що задвигтіла земля (Автом., Так народж. зорі, 1960, 279); Засміялася Орися розкотисто, гінко, по-дівочому (Тют., Вир, 1964, 509); За лісом хтось розкотисто заспівав, ідучи луками (Гончар, II, 1959, 222); Розкотисто заіржав [кінь], звівши голову (Ле, Наливайко, 1957, 111).