розкіл
РОЗКІЛ, колу, ч. 1. с. г. Невелика трикутна загорожа для відбору овець, свиней і т. ін. Щоб було зручно заганяти свиней на ваги, краще обладнати розкіл, тобто загороду у формі трикутника, вершина якого примикає до ваг (Свинар., 1956, 21).
2. Місце, в якому що-небудь розколене або розкололося: розщіп.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкіл | розколи |
Родовий | розколу | розколів |
Давальний | розколові, розколу | розколам |
Знахідний | розкіл | розколи |
Орудний | розколом | розколами |
Місцевий | на/у розколі | на/у розколах |
Кличний | розколе | розколи |