розламаний
РОЗЛАМАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розламати. Та ось зостались, нарешті, позаду.. розламані снарядами цегляні будівлі колоній.. Ще вони димились, горіли, зникаючи за обрієм (Гончар, II, 1959, 125); Розламаний крюк із слідами зварювання лежав на довгій чорній залізній лаві (Сонч., На Бат. горі, 1960, 12).
2. у знач. прикм., перен. Який виснажився, знесилився від утоми, хвороби і т. ін. Пан.. захопив пропасницю в дорозі, скупавшись десь у горах, приїхав розламаний і.. вклався спати в хаті (Л. Укр., V, 1956, 364).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розламаний | розламана | розламане | розламані |
Родовий | розламаного | розламаної | розламаного | розламаних |
Давальний | розламаному | розламаній | розламаному | розламаним |
Знахідний | розламаний, розламаного | розламану | розламане | розламані, розламаних |
Орудний | розламаним | розламаною | розламаним | розламаними |
Місцевий | на/у розламаному, розламанім | на/у розламаній | на/у розламаному, розламанім | на/у розламаних |