розм'яклий
РОЗМ'ЯКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розм'якнути. Олекса зійшов з стежки і городом, грузнучи по самі кісточки в розм'яклій землі, пішов додому (Мушк., Серце.., 1962, 167); Ступаючи розм'яклими, непевними ногами, Сидоренко вийшов у коридор (Собко, Звич. життя, 1957, 247); Марія ніяково дивиться на розм'яклу постать Євдокима і рівно іде вперед (Стельмах, І, 1962, 225); Всі зрозуміли, що зараз почують якусь радісну звістку. Вона тремтіла в теплому, розм'яклому погляді санітара. - Ясногорська повернулась! - гукнув Шовкун (Гончар, III, 1959, 391).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розм'яклий | розм'якла | розм'якле | розм'яклі |
Родовий | розм'яклого | розм'яклої | розм'яклого | розм'яклих |
Давальний | розм'яклому | розм'яклій | розм'яклому | розм'яклим |
Знахідний | розм'яклий, розм'яклого | розм'яклу | розм'якле | розм'яклі, розм'яклих |
Орудний | розм'яклим | розм'яклою | розм'яклим | розм'яклими |
Місцевий | на/у розм'яклому, розм'яклім | на/у розм'яклій | на/у розм'яклому, розм'яклім | на/у розм'яклих |