розорення
РОЗОРЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. розорити і розоритися. Громадянська війна завдала величезних руйнувань. Розорення зазнали цілі промислові райони (Ком. Укр., 12, 1967, 37); «Може, й справді цей рік щастя людям принесе,- думав Роман.- Стомився народ від війни та розорення. Ой, як стомився!» (Цюпа, Грози.., 1961, 5); Мілітаризм призводить до виснаження націй, розорення народів, які знемагають під тягарем податків (Програма КПРС, 1961, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розорення | розорення |
Родовий | розорення | розорень |
Давальний | розоренню | розоренням |
Знахідний | розорення | розорення |
Орудний | розоренням | розореннями |
Місцевий | на/у розоренні | на/у розореннях |
Кличний | розорення | розорення |