розплутувати
РОЗПЛУТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛУТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Розправляти, розмотувати або розв'язувати що-небудь заплутане. Згинаючися в вузол, розплутувала [Маруся] ремені на ногах, пальці собі покривавила (Хотк., II, 1966, 271); Сідав [старий] на землю і розплутував якісь вірьовки, говорив сам із собою (Тют., Вир, 1964, 378); На одній підводі упали віжки коням під ноги, то стали, щоб їх розплутати (Ю. Янов., Мир, 1956, 114).
2. перен. Розбиратися в чому-небудь складному, заплутаному, робити щось складне, заплутане ясним, зрозумілим. Він був дуже молодий і дуже певний, що вміє розплутувати найзаплутаніші справи (Гр., II, 1963, 415); [Xлопець:] Вона було кожну сварку чи незгоду так швидко і легко розплутає, що нам було аж смішно стане, чого ми завелися (Л. Укр., II, 1951, 104).
@ Розплутувати (розплутати) клубок (вузол, нитку і т. ін. ) - з'ясовувати суть якої-небудь складної, заплутаної справи. - Бачите, що робиться? Без ножа ріжуть. Я хочу завтра приїхати до вас, щоб разом з Божком розплутати цей клубок (Жур., Вел. розмова, 1955, 30); На мить не припиняв я пошуки уперті, - Я мислю гострою усі вузли розплутав (Мисик, Біля криниці, 1967, 341); Сирота глумливо гмукнув. Добре, що одного [браконьєра] злапав, цей ниточку розплутає (Гуц., Скупана.., 1965, 265).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розплутую | розплутуємо |
2 особа | розплутуєш | розплутуєте |
3 особа | розплутує | розплутують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розплутуватиму | розплутуватимемо |
2 особа | розплутуватимеш | розплутуватимете |
3 особа | розплутуватиме | розплутуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розплутував | розплутували |
Жіночий рід | розплутувала | |
Середній рід | розплутувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розплутуймо | |
2 особа | розплутуй | розплутуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розплутуючи | |
Минулий час | розплутувавши |