розрум'янений
РОЗРУМ'ЯНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розрум'янити. Щедро, у всю щоку, розрум'янена вітром, ступала [Настя] повагом вузенькою второваною стежечкою (Ряб., Золототисячник, 1948, 49); - Добридень! - привітався Іван, розрум'янений від збудження (Кол., Терен.., 1959, 36).
2. у знач. прикм. Який розрум'янився, став рум'яним. Молода розрум'янена дівчина з росинками радості на віях дерла на шматки вовняну червону хустину і роздавала хлопцям, що чіпляли їх до кашкетів, а то й просто до сорочок (Вільде, Сестри.., 1958, 268); Розрум'янене довгасте обличчя здригалось од хвилювання (Стельмах, На.. землі, 1949, 327).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розрум'янений | розрум'янена | розрум'янене | розрум'янені |
Родовий | розрум'яненого | розрум'яненої | розрум'яненого | розрум'янених |
Давальний | розрум'яненому | розрум'яненій | розрум'яненому | розрум'яненим |
Знахідний | розрум'янений, розрум'яненого | розрум'янену | розрум'янене | розрум'янені, розрум'янених |
Орудний | розрум'яненим | розрум'яненою | розрум'яненим | розрум'яненими |
Місцевий | на/у розрум'яненому, розрум'яненім | на/у розрум'яненій | на/у розрум'яненому, розрум'яненім | на/у розрум'янених |