розрішати
РОЗРІШАТИ, аю, аєш, недок., РОЗРІШИТИ, шу, шиш, док., перех. і без додатка. 1. церк. Відпускати гріхи. Пішов молиться добрий Гус. «Во ім'я господа Христа, За нас розп'ятого на древі, І всіх апостолів святих, Петра і Павла особливе, Ми розрішаємо гріхи Святою буллою сією Рабині божій...» (Шевч., І, 1963, 263); Підходять люди, прихиляються до його, шепочуть свої гріхи йому. Схимник хрестить їх. - Прощаю і розрішаю, - каже (Тесл., З книги життя, 1949, 56).
2. розм., рідко. Вирішувати яке-небудь питання, приймати певне рішення. - Голоси просим одібрать. - А як: відкрито чи шарами? - Старший, підводячись, пита. - Шарами краще, бо між нами... Та й річ ся, бачите, не та, Щоб уставанням розрішати (Мирний, V, 1955, 292).
3. розм., рідко. Давати дозвіл на що-небудь, дозволяти щось. - А! так ти власть підривати! Хто тобі розрішав?! (Головко, II, 1957, 133); Мої драматичні твори цензура розрішила (Мирний, V, 1955, 419); // заст. Дозволяти вживання скоромного під час посту. - Отче Єремію: розрішайте-бо! В грецьких монастирях розрішають собі м'ясо і це не вважається за гріх (Н.-Лев., III, 1956, 377).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розрішаю | розрішаємо |
2 особа | розрішаєш | розрішаєте |
3 особа | розрішає | розрішають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розрішатиму | розрішатимемо |
2 особа | розрішатимеш | розрішатимете |
3 особа | розрішатиме | розрішатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розрішав | розрішали |
Жіночий рід | розрішала | |
Середній рід | розрішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розрішаймо | |
2 особа | розрішай | розрішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розрішаючи | |
Минулий час | розрішавши |