розсердити
РОЗСЕРДИТИ, джу, диш, док., перех. Привести кого-небудь у стан роздратування, обурення, гніву. Ми думали, що биття озвірить учителя, розсердить, розлютить його (Фр., IV, 1950, 223); - Цього Марка треба тільки розсердити, - пересвідчилися дівчата, - тоді він страшний та лютий стає (Горд., Дівчина.., 1954, 189).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розсерджу | розсердимо |
2 особа | розсердиш | розсердите |
3 особа | розсердить | розсердять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розсердив | розсердили |
Жіночий рід | розсердила | |
Середній рід | розсердило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розсердьмо | |
2 особа | розсердь | розсердьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розсердивши |