розстріл
РОЗСТРІЛ, у, ч. 1. Дія за знач. розстрілювати, розстріляти 1 - 3. Ще в дитинстві його возили дивитись на розстріл трьох москалів, і ся картина лишилась у нього на ціле життя (Коцюб., II, 1955, 375); На землю спадала вечірняя мла, як варта на розстріл матросів вела (Сос., 1, 1957, 450); // Смертна кара, що здійснюється пострілом із вогпепальної зброї. - За приховування втікачів належить розстріл,- шипить староста (Ю. Янов., I, 1954, 185); Спочатку гостро накинувся був [барон] чомусь тільки на Андрія Горленка, залякував його всякими карами, розстрілом навіть... (Крот., Сини.., 1948, 23).
2. спец. Пошкодження каналу ствола вогнепальної зброї (від довгого користування, частої стрільби).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розстріл | розстріли |
Родовий | розстрілу | розстрілів |
Давальний | розстрілові, розстрілу | розстрілам |
Знахідний | розстріл | розстріли |
Орудний | розстрілом | розстрілами |
Місцевий | на/у розстрілі | на/у розстрілах |
Кличний | розстріле | розстріли |