розчленований
РОЗЧЛЕНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчленувати. Береги Дністра здебільшого скелясті і розчленовані ярами (Геол. Укр., 1959, 252); // у знач. прикм. Ведення господарства в колгоспах із значною питомою вагою змитих грунтів і розчленованим рельєфом має свої особливості (Хлібороб Укр., 7, 1966, 22).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розчленований | розчленована | розчленоване | розчленовані |
Родовий | розчленованого | розчленованої | розчленованого | розчленованих |
Давальний | розчленованому | розчленованій | розчленованому | розчленованим |
Знахідний | розчленований, розчленованого | розчленовану | розчленоване | розчленовані, розчленованих |
Орудний | розчленованим | розчленованою | розчленованим | розчленованими |
Місцевий | на/у розчленованому, розчленованім | на/у розчленованій | на/у розчленованому, розчленованім | на/у розчленованих |