розчулювати
РОЗЧУЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧУЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Викликати в кого-небудь приємне почуття схвильованості, зворушеності. Ніжність дитяча розчулювала його, і він думав про дітей: що вони їдять, що вони мають? (Турч., Зорі.., 1950, 165); Вона знала, що її Іван не терпить сліз, вони не розчулювали, а дратували його (Стельмах, І, 1962, 427); Факт, що хтось клопочеться про неї, взагалі подумав про неї, крім Василя, розчулив Лесю (Вільде, На порозі, 1955, 56); // Сповнювати хвилюванням, зворушенням. Не зіллям наговорним, не чарами знахарськими, а сльозами, щирим признанням, клятвою подружньої вірності розчулила вона Прохорове серце, повернула його до сім'ї (Шиян, Баланда, 1957, 235).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розчулюю | розчулюємо |
2 особа | розчулюєш | розчулюєте |
3 особа | розчулює | розчулюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розчулюватиму | розчулюватимемо |
2 особа | розчулюватимеш | розчулюватимете |
3 особа | розчулюватиме | розчулюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розчулював | розчулювали |
Жіночий рід | розчулювала | |
Середній рід | розчулювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розчулюймо | |
2 особа | розчулюй | розчулюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розчулюючи | |
Минулий час | розчулювавши |