розчухувати
РОЗЧУХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧУХАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Дуже чухати, роздряпуючи шкіру на тілі, обличчі. Турн собі розчухав литку (Котл., І, 1952, 231).
2. тільки док., перех. і без додатка, розм. Зрозуміти, розібрати. Насилу розчухав пан Микита, що писар хоче робити (Кв.-Осн., II, 1956, 214); [Вареник:] Ти б спершу протверезився, тоді і розчухав би діло (Кроп., II, 1958, 232).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розчухую | розчухуємо |
2 особа | розчухуєш | розчухуєте |
3 особа | розчухує | розчухують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розчухуватиму | розчухуватимемо |
2 особа | розчухуватимеш | розчухуватимете |
3 особа | розчухуватиме | розчухуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розчухував | розчухували |
Жіночий рід | розчухувала | |
Середній рід | розчухувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розчухуймо | |
2 особа | розчухуй | розчухуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розчухуючи | |
Минулий час | розчухувавши |