розшук
РОЗШУК, у, ч. 1. Дія за знач. розшукати, розшукувати. Тепер не було вже ніяких сумнівів у тому, що він заблудився.. Провадили розшуки далі (Донч., II, 1956, 67); Швейк саме збирався на розшук будь-якого пінчера, коли подзвонила якась молода дама і побажала говорити з поручником Лукашем (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 163).
2. юр. Система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник, викраденого майна і т. ін.
3. тільки одн. Відділ міліції, що займається розкриттям злочинів, запобіганням злочинності і виявленням злочинців. [Мальванов:] Ми зараз заявимо в розшук, і речі, я певен, знайдуться (Коч., II, 1956, 18).
^ Карний розшук - те саме, що розшук 3. - Одного разу нас.. обікрали.. З карного розшуку привезли собаку. Він знайшов наші речі (Трубл., І, 1955, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розшук | розшуки |
Родовий | розшуку | розшуків |
Давальний | розшукові, розшуку | розшукам |
Знахідний | розшук | розшуки |
Орудний | розшуком | розшуками |
Місцевий | на/у розшукці, розшукку | на/у розшуках |
Кличний | розшуку | розшуки |