ротик
РОТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до рот 1. Діти пороззявляли роти. Горішки і маківники залоскотали у їх ротиках (Н.-Лев., II, 1956, 319); У кротихи Любий кротик - Чорна шубка, Чорний ротик - Розлінився В самий край (Стельмах, V, 1963, 370); На землю спала неймовірна спека. Листя на деревах повисло донизу, пташки мовчали, сиділи, мов сонні, роззявивши ротики (Збан., Курил. о-ви, 1963, 60); * Образно. Срібний пил клубочиться над полями, тисячі мільйонів колосків розкривають свої пожадливі ротики і ловлять той пилок, щоб налитися зернами (Цюпа, Краяни, 1971, 112).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ротик | ротики |
Родовий | ротика | ротиків |
Давальний | ротикові, ротику | ротикам |
Знахідний | ротик | ротики |
Орудний | ротиком | ротиками |
Місцевий | на/у ротику | на/у ротиках |
Кличний | ротику | ротики |