рябий
РЯБИЙ, а, е. 1. Покритий плямами іншого кольору, відтінку, що виділяються на основному фоні. - Ось тобі! - крикнула Мотря й почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату. Біла стіна стала ряба (Н. -Лев., II, 1956, 359); Позаду залишилися широкі херсонські степи, зелені баштани, усіяні рябими, смугастими кавунами (Цюпа, Україна.., 1960, 224); // Забарвлений в різні, перев. яскраві кольори (про тканину, вироби з паперу і т. ін.), з узорами різного кольору; строкатий. Пакунок був старанно замотаний у рябе полотнище (Кучер, Зол. руки, 1948, 219); [Пронашка:] Галстук варто було б рябіший надіти, а то черевики блищать.., а галстук - пропадає (Мик., І, 1957, 205); // Який має неоднорідне, плямисте забарвлення (про тварин). Як я була у батенька, то я не робила, Рябу гуску на мотузку до води водила (Коломийки, 1969, 294); Устина Гординська з дочкою своїм рябим конем повезли на поле гній (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8); // у знач. ім. рябий, бого, ч.; ряба, бої, ж.; рябе, бого, с.; рябі, бих, мн. Тварина, що має неоднорідне, плямисте забарвлення. Рябі [воли] забралися в панське просо й розкошували доти, доки їх не зайняв лановий (Стельмах, І, 1962, 568); - Іване,- гукнув дід,- ану гайни, за рябою [коровою], заверни, а то в шкоду потьопала!.. (Гуц., З горіха.., 1967, 103).
@ Сон рябої кобили див. кобила.
2. Покритий шрамами від віспи або ластовинням. Нам відчиняє двері огрядна жінка років сорока, з веселим, рябим обличчям (Горький, Опов., перекл. Хуто-ряна, 1948, 275); // У якого віспувате або ластовинчате обличчя. Я ряба родилася. Чорнявому судилася (Чуб., V, 1874, 604); Високий, рябий, з шрамом на лівій скроні, Мечелар своїм виглядом наганяв страх на батраків (Чаб., Балкан. весна, 1960, 30); // у знач. ім. рябий, бого, ч.; ряба, бої, ж.; рябе, бого, с. Віспувата або ластовинчата людина.
Обоє рябоє див. обоє.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рябий | ряба | рябе | рябі |
Родовий | рябого | рябої | рябого | рябих |
Давальний | рябому | рябій | рябому | рябим |
Знахідний | рябий, рябого | рябу | рябе | рябі, рябих |
Орудний | рябим | рябою | рябим | рябими |
Місцевий | на/у рябому, рябім | на/у рябій | на/у рябому, рябім | на/у рябих |
рябіти
РЯБІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати рябим (у 1, 2 знач.). Петрусь припав до подушки - і не словами, а сльозами виливав їй своє лихо.. Рябенька подушечка.. ще більше рябіла від його кревних сліз (Мирний, І, 1954, 332); Долина сохне і рябіє (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 165).
2. тільки 3 ос. Укриватися брижами, дрібними хвилями (про водну поверхню). Легкі гребінці від берегового вітру можуть рябіти так, наче від берега біжать (Л. Укр.,V, 1956, 406); Князь Святослав дужою рукою повернув кермо.. За кермом рябіла хвиля, кипіли вири (Скл., Святослав, 1959, 330).
3. Виділятися рябизною з-поміж чого-небудь, на фоні чогось. Між стовбурами рябіють червоні, сині.. квітки... (Вас., II, 1959, 54); Вона показала великі чоботи, на яких рябіли найрізноманітніші латки (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 57); // чим, від чого. Бути рябим. Голі поля рябіли щетиною стерні (Вільде, На порозі, 1955, 261); Широка галява, оточена стрункими соснами й кленами, рябіє від дітей (Панч, В дорозі, 1959, 270); // Виднітися на якому-небудь фоні у вигляді плям. Вони [галки] трималися купи, густо рябіли, перекидаючись у сніговому струмені (Епік, Тв., 1958, 165); // Невиразно виднітися вдалині; маячити. На Чернечій горі, де похований Шевченко, на самому вершечку рябіють штахетики (Коцюб., III, 1956, 43).
4. чим, перен. Рясніти чим-небудь, що часто повторюється, зустрічається. Характеристики Бармашеві рябіли словами: дисциплінований, зрілий, активний, свідомий... (Коз., Гарячі руки, 1960, 134); // безос. Нелегко здобуває [Меркурій] науку в духовному училищі: в його білеті завжди рясно рябіє низькими балами по поведінці (Стельмах, Хліб.., 1959, 87).
5. у сполуч. із сл. в очах. Розпливатися, зливатися від напруження зору, мерехтіти перед очима внаслідок швидкого руху і т. ін. Він з таким напруженням дивився на зведення, що цифри почали рябіти в його очах (Жур., Звич. турботи, 1960, 54).
@ [Аж] в (у) очах рябіє (рябіло), безос. : а) втрачається здатність нормального зорового сприймання через надмір яскравих фарб, світла, строкатість або одноманітність чого-небудь і т. ін. Верби виблискують, аж у очах рябіє (Тесл., З книги життя, 1949, 175); В очах рябіло від яскраво-зелених, жовтогарячих і червоних гарусних та шовкових хусток (Тулуб, В степу.., 1964, 464); Рябіло в очах від безлічі людських облич (Загреб., Спека, 1961, 101); б) про відчуття рябизни, миготіння в очах від утоми, перенапруження, хвилювання і т. ін. Не стукаючи, вскочив [Саїд] у кімнату й захитався. В очах рябіло, в грудях бушувала буря (Ле, Міжгір'я, 1953, 484).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рябію | рябіємо |
2 особа | рябієш | рябієте |
3 особа | рябіє | рябіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рябітиму | рябітимемо |
2 особа | рябітимеш | рябітимете |
3 особа | рябітиме | рябітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | рябів | рябіли |
Жіночий рід | рябіла | |
Середній рід | рябіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рябіймо | |
2 особа | рябій | рябійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | рябіючи | |
Минулий час | рябівши |