ряденце
РЯДЕНЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до рядно. Підбив Михайло сінце їй [Оленці] на возі, ряденцем заслав, поїхали (Тесл., З книги життя, 1949, 114); Було якесь свято, бо в хаті змазали долівку, навіть поклали біля порога ряденце витирати ноги (Панч, На калин, мості, 1965, 16); * У порівн. Набігла хмарка, мов чумацьке ряденце (Коцюб., І, 1955, 43); Аж ось і місяць посріблив поріг. Блідим ряденцем у сінешню ліг Сумирну сутінь (Мисик, Верховіття, 1963, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ряденце | ряденця |
Родовий | ряденця | ряденець |
Давальний | ряденцю | ряденцям |
Знахідний | ряденце | ряденця |
Орудний | ряденцем | ряденцями |
Місцевий | на/у ряденці | на/у ряденцях |
Кличний | ряденце | ряденця |