різнотипний
РІЗНОТИПНИЙ, а, е. Який відрізняється від іншого (інших) типом. Народності неслов'янські, звичайно, за загальними законами мовного контакту різнотипних мов, могли залишити в складі української мови на Київщині сліди свого впливу лише в дуже обмеженій сфері - в лексиці деяких побутових понять (Мовозн., XIII, 1955, 43); Ідею про об'єктивну закономірність і історичну неминучість співіснування різнотипних державних систем В. І. Ленін висунув і науково обгрунтував ще до перемоги Жовтневої революції (Ком. Укр., 3, 1960, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | різнотипний | різнотипна | різнотипне | різнотипні |
Родовий | різнотипного | різнотипної | різнотипного | різнотипних |
Давальний | різнотипному | різнотипній | різнотипному | різнотипним |
Знахідний | різнотипний, різнотипного | різнотипну | різнотипне | різнотипні, різнотипних |
Орудний | різнотипним | різнотипною | різнотипним | різнотипними |
Місцевий | на/у різнотипному, різнотипнім | на/у різнотипній | на/у різнотипному, різнотипнім | на/у різнотипних |