садист
САДИСТ, а, ч. Людина із садистичними нахилами, одержима садизмом. Ми бачили Освенцім. І тому не мовчазність, не похмурий вигляд учителя дивували нас, а те, як змогла ця квола людина пройти крізь тисячі смертей тієї потворним розумом садиста винайденої катівні (Жур., Вечір.., 1958, 279); Цькування Дмитра швидко перетворилося на спорт. Воно приносило садистам справжню насолоду (Коз., Гарячі руки, 1960, 71); В новелі «Отець гуморист» письменник [І. Франко] створив образ учителя-садиста, для якого катування дітей стало професіональною звичкою (Іст. укр. літ., І, 1954, 544).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | садист | садисти |
Родовий | садиста | садистів |
Давальний | садистові, садисту | садистам |
Знахідний | садиста | садистів |
Орудний | садистом | садистами |
Місцевий | на/у садисті, садистові | на/у садистах |
Кличний | садисте | садисти |