самодержавець
САМОДЕРЖАВЕЦЬ, вця, ч., заст. Самодержець. - Ач якого Собі ми виблагали в бога Самодержавця (Шевч., II, 1963, 405).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самодержавець | самодержавці |
Родовий | самодержавця | самодержавців |
Давальний | самодержавцеві, самодержавцю | самодержавцям |
Знахідний | самодержавця | самодержавців |
Орудний | самодержавцем | самодержавцями |
Місцевий | на/у самодержавці, самодержавцеві | на/у самодержавцях |
Кличний | самодержавцю | самодержавці |