самозакоханий
САМОЗАКОХАНИЙ, а, е. Закоханий у самого себе, впевнений у своїй надзвичайній вроді, у виняткових розумових здібностях і т. ін. - Ти -- обмежена, а думаєш, що все знаєш, бо самозакохана (Донч., V, 1957, 316); Куліш манірний, красивий, самозакоханий, як завжди, пишномовно зустрів Тараса (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 396); * Образно. Скоро їх [чайок] зовсім не стає видно. Лише крізь вуркотливий гомін самозакоханого моря ледь чутно долинають сюди жалісливі оклики віковічних мешканців цього голубого простору (Логв., Давні рани, 1961, 101).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самозакоханий | самозакохана | самозакохане | самозакохані |
Родовий | самозакоханого | самозакоханої | самозакоханого | самозакоханих |
Давальний | самозакоханому | самозакоханій | самозакоханому | самозакоханим |
Знахідний | самозакоханий, самозакоханого | самозакохану | самозакохане | самозакохані, самозакоханих |
Орудний | самозакоханим | самозакоханою | самозакоханим | самозакоханими |
Місцевий | на/у самозакоханому, самозакоханім | на/у самозакоханій | на/у самозакоханому, самозакоханім | на/у самозакоханих |