самоосвіта
САМООСВІТА, и, ж. Здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, перев. без допомоги вчителя. Не були це [громади в гімназіях] навіть гуртки для самоосвіти; збиралися там, декламували вірші Шевченка (Фр., XVI, 1955, 162); Треба було якоїсь систематики в самоосвіті (Вільде, Сестри.., 1958, 229); Центр ваги в політичній освіті все більше переноситься на політичну самоосвіту і, насамперед, на семінарські форми навчання (Ком. Укр., 4, 1961, 72).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самоосвіта | самоосвіти |
Родовий | самоосвіти | самоосвіт |
Давальний | самоосвіті | самоосвітам |
Знахідний | самоосвіту | самоосвіти |
Орудний | самоосвітою | самоосвітами |
Місцевий | на/у самоосвіті | на/у самоосвітах |
Кличний | самоосвіто | самоосвіти |