самоуправство
САМОУПРАВСТВО, а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі. Цариця Марія Нага була пострижена в монахині, її родичі й багато угличан були заслані за самоуправство й бунт (Іст. СРСР, І, 1956, 152); Добре бачить [Катря], як гніваються на неї батько з матір'ю за таке самоуправство (Кучер, Прощай.., 1957, 350).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самоуправство | самоуправства |
Родовий | самоуправства | самоуправств |
Давальний | самоуправству | самоуправствам |
Знахідний | самоуправство | самоуправства |
Орудний | самоуправством | самоуправствами |
Місцевий | на/у самоуправстві | на/у самоуправствах |
Кличний | самоуправство | самоуправства |