самочинний
САМОЧИННИЙ, а, е. 1. Який робиться, учиняється самовільно, незаконно. Самочинний виступ.
2. Який здійснюється за власним почином, за власною ініціативою. Самочинне, стихійне створення Рад робітничих депутатів у Лютневу революцію повторило досвід 1905 року - нам довелося проголосити принцип Радянської влади (Ленін, 36, 1973, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самочинний | самочинна | самочинне | самочинні |
Родовий | самочинного | самочинної | самочинного | самочинних |
Давальний | самочинному | самочинній | самочинному | самочинним |
Знахідний | самочинний, самочинного | самочинну | самочинне | самочинні, самочинних |
Орудний | самочинним | самочинною | самочинним | самочинними |
Місцевий | на/у самочинному, самочиннім | на/у самочинній | на/у самочинному, самочиннім | на/у самочинних |