свердлувати
СВЕРДЛУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Те саме, що свердлити. Марійка найбільше любила свердлувати (Донч., V, 1957, 365); - Подобається [картина], дівчинко? - запитує чоловік тихим, лагідним голосом, свердлуючи Ганну поглядом (Коз., Сальвія, 1959, 45); Здавалося йому, що в голосі його власних слів дзвенів якийсь інший, чужий голос, острий, що свердлував його душу і наповнював її дивним неспокоєм (Фр., III, 1950, 128).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свердлую | свердлуємо |
2 особа | свердлуєш | свердлуєте |
3 особа | свердлує | свердлують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свердлуватиму | свердлуватимемо |
2 особа | свердлуватимеш | свердлуватимете |
3 особа | свердлуватиме | свердлуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | свердлував | свердлували |
Жіночий рід | свердлувала | |
Середній рід | свердлувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свердлуймо | |
2 особа | свердлуй | свердлуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | свердлуючи | |
Минулий час | свердлувавши |