сволота
СВОЛОТА, и, ж., вульг. 1. збірн. Підлі люди; мерзотники. Від такої сволоти, як куркульські синки, всього чекати можна (Цюпа, Назустріч.., 1958, 267).
2. Підла людина; мерзотник. - Я н-не знаю, з-за що заслали твого батька, але якщо він був такою сволотою, як ти, його слідувало розстріляти разом із тобою (Тют., Вир, 1964, 165); [Семен:] Ти обурюєш мене! Одну якусь сволоту ти ототожнюєш з усіма жінками (Мороз, П'єси, 1959, 39); // Уживається як лайка. - Сволота! Покидьок! - бушував Геллерфорт. - Ні чорта не взнав (Хижняк, Тамара, 1959, 145).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сволота | сволоти |
Родовий | сволоти | сволот |
Давальний | сволоті | сволотам |
Знахідний | сволоту | сволот |
Орудний | сволотою | сволотами |
Місцевий | на/у сволоті | на/у сволотах |
Кличний | сволото | сволоти |