світач
СВІТАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що світило 1, 2. Ще хвилина, і місяць урочисто випливе з моря,.. встануть зорі над горами і ясною громадою ітимуть за місяцем.. Я ждала тії [тієї] хвилини, того тихого, величного тріумфального ходу світочів небесних... (Л. Укр., III, 1952, 608); Краще вже піти на французького трагіка Mounet Sully,.. то вже-таки справжній «світач» (Л. Укр., V, 1956, 130).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | світач | світачі |
Родовий | світача | світачів |
Давальний | світачеві, світачу | світачам |
Знахідний | світач | світачі |
Орудний | світачем | світачами |
Місцевий | на/у світачі, світачу, світачеві | на/у світачах |
Кличний | світачу | світачі |