світлячок
СВІТЛЯЧОК, чка, ч., ент. Пестл. до світляк. В.. руці держить [Моджеєвська].. світлячка, що мигоче тихим, зеленкуватим світлом (Фр., VII, 1951, 121); Світлячки.. фосфоричними вогниками носилися по лісі (Панч, І, 1956, 109); * У порівн. Ольга глянула.. на його маленькі очі, які світились колючими світлячками (Донч., III, 1956, 451).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | світлячок | світлячки |
Родовий | світлячка | світлячків |
Давальний | світлячкові, світлячку | світлячкам |
Знахідний | світлячка | світлячків |
Орудний | світлячком | світлячками |
Місцевий | на/у світлячку, світлячкові | на/у світлячках |
Кличний | світлячку | світлячки |