селедець
СЕЛЕДЕЦЬ, дця, ч., розм., рідко. Те саме, що оселедець.- То солі нам тра [треба] купити, а тут нема відки, то селедця, то запалок (Л. Укр., III, 1952, 643).
Як (мов і т. ін. ) селедців [у бочці] - те саме, що Як (мов і т. ін. ) оселедців [у бочці] див. оселедець. На тапчані не було нікого, та зате на помості набито, мов селедців у бочці, якихось людських істот, що.. важко дихають (Фр., І, 1955, 79).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | селедець | селедці |
Родовий | селедця | селедців |
Давальний | селедцеві, селедцю | селедцям |
Знахідний | селедця | селедців |
Орудний | селедцем | селедцями |
Місцевий | на/у селедці, селедцеві | на/у селедцях |
Кличний | селедцю | селедці |