семантика
СЕМАНТИКА, и, ж. 1. Значення мовних одиниць - окремих слів, фразеологізмів, складових частин слова тощо. Спільним у семантиці всіх дієслівних утворень є вираження динамічної ознаки у її стосунку до діяча і до об'єкта дії (Сучасна укр. літ. м.. І, 1969, 299); Семантика слова - річ нестала. Вона змінюється в часі, не кажучи вже про те, що відбувається зі словом при перенесенні його в іншу мову (Пит. перекл., 1957, 29).
2. Те саме, що семасіологія.
& Логічна семантика - розділ математичної та формальної логіки, що вивчає взаємовідношення між виразами мови і позначуваними ними поняттями чи судженнями.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | семантика | семантики |
Родовий | семантики | семантик |
Давальний | семантиці | семантикам |
Знахідний | семантику | семантики |
Орудний | семантикою | семантиками |
Місцевий | на/у семантиці | на/у семантиках |
Кличний | семантико | семантики |