семиліток
СЕМИЛІТОК, тка, ч. і ж., розм. Дитина семирічного віку. В тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Шевч., II, 1953, 49); Марта за думками хитає головою, а її найменша дочка - семиліток Варка грається з дітворою коло сусіднього двору (Кос., Новели, 1962, 63); Дайте мені на рік дітей-семилітків, байдужих до слова, до краси в навколишньому світі й у самих себе - і вони повернуться до Вас з вогниками думки, глибоко особистими, неповторними (Літ. Укр., 28.IV 1970, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | семиліток | семилітки |
Родовий | семилітка | семилітків |
Давальний | семиліткові, семилітку | семиліткам |
Знахідний | семилітка | семилітків |
Орудний | семилітком | семилітками |
Місцевий | на/у семилітку, семиліткові | на/у семилітках |
Кличний | семилітку | семилітки |
семилітка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | семилітка | семилітки |
Родовий | семилітки | семиліток |
Давальний | семилітці | семиліткам |
Знахідний | семилітку | семилітки, семиліток |
Орудний | семиліткою | семилітками |
Місцевий | на/у семилітці | на/у семилітках |
Кличний | семилітко | семилітки |