сивіти
СИВІТИ, сивію, сивієш, недок. 1. Ставати, робитися сивим (у 1 - 3 знач.). Старий батько сивіє (Вовчок, І, 1955, 234); Вона [мати] сивіла в той тривожний рік, Як з війни чекали дужих і калік (Павл., Бистрина, 1959, 205); // Ставати старішим. І Настя і Яків уже почали сивіти - гнутися (Мирний, IV, 1955, 114); Я весні складаю пісню цю мою. Деревам зеленим, росяним квіткам, юності прекрасній, хоч сивію сам (Сос., Щастя.., 1962, 209).
2. тільки сивіти, іє. Виділятися, виднітися своїм сивим кольором. По вигону сивіє роса (Тесл., З книги життя, 1918, 157); За озером, де починався степ, сивіла ковила на обрії (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 378); Он вони - рідні Карпати! Синіють, сивіють удалині (Мур., Бук. повість, 1959, 26); Вилискувала зброя, і матово сивіли шоломи солдатів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 374); // безос. Від цигаркового диму в кімнаті аж сивіло (Цюпа, Грози.., 1961, 133); * Образно. Будуть дні.. сивіть, мов осокори (Ю. Янов., V, 1959, 77).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сивію | сивіємо |
2 особа | сивієш | сивієте |
3 особа | сивіє | сивіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сивітиму | сивітимемо |
2 особа | сивітимеш | сивітимете |
3 особа | сивітиме | сивітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сивів | сивіли |
Жіночий рід | сивіла | |
Середній рід | сивіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сивіймо | |
2 особа | сивій | сивійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сивіючи | |
Минулий час | сивівши |