сигнальник
СИГНАЛЬНИК, а, ч. 1. Матрос або старшина, що веде спостереження за морем і повітрям, приймає та передає сигнали (у 1 знач.). Вахтовий сигнальник доповів: - Дає [літак] сигнал: хоче розмовляти (Трубл., Шхуна.., 1940, 217); Він постояв трохи біля сигнальників, які стежили за морем і небом (Ткач, Крута хвиля, 1956, 123).
2. На деяких виробництвах - робітник, що здійснює спостереження за чим-небудь і подає сигнали до певних дій. В лісонасадженнях і садах для сигналізації застосовуються такі ж [як і на інших площах] сигнальні знаки, тільки на довших жердинах, які переносять по двоє сигнальників (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 83).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сигнальник | сигнальники |
Родовий | сигнальника | сигнальників |
Давальний | сигнальникові, сигнальнику | сигнальникам |
Знахідний | сигнальника | сигнальників |
Орудний | сигнальником | сигнальниками |
Місцевий | на/у сигнальнику, сигнальникові | на/у сигнальниках |
Кличний | сигнальнику | сигнальники |