сизий
СИЗИЙ, а, е. 1. Темно-сірий із синюватим полиском; сіро-голубий. Широка річка.. заблищала сизою барвою холодної криці... (Коцюб., І, 1955, 142); Сизий димок виривається з чорного димаря (Мирний, III, 1954, 106); На степ широкий полягла Легким серпанком сиза мла (Черн., Поезії, 1959, 84); Люблю похмурі дні, коли крізь сизі хмари Чуть пробивається проміння золоте (Рильський, І, 1960, 93); * Образно. [Ірина:] І вам живі властиві почуття? .. Любов - до самозабуття, зненавида - до шалу, до нестями, і сизий сум (Лев., Драми.., 1967, 402); // Який має синюватий відтінок (про шкіру обличчя та його частин). Його окуляри то стрибали на лоб, то спадали на самий кінець носа, то міцно вмощувались на сизому переніссі (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 113); Корнієнко почервонів так, що обвислі щоки його зробилися сизими (Тют., Вир, 1964, 196).
2. Уживається як складова частина ботанічних та зоологічних назв. Ожина сиза - це багаторічна напівкущова рослина з річними гілками дугоподібно вигнутими, вкритими дрібними колючками (Лікар. рослини.., 1958, 104); Смерека сиза, або однокольорова. Велике дерево, дуже ефектне завдяки сизому кольору хвої і красивій конусовидній кроні (Озелен. колг. села, 1955, 81); Пирій сизий; Голуб сизий.
3. у сполуч. з ім. орел, сокіл, голуб, голубка і т. ін., перен., нар.-поет. Уживається при ласкавому звертанні до кого-небудь. Бандуристе, орле сизий! Добре тобі, брате: Маєш крила, маєш силу (Шевч., І, 1963, 68); - Як я його прохала: покинь, соколе, покинь, сизий! (Вовчок, І, 1955, 219); - Уласе, сизий голубе, як мені стало на серці легко! (Н.-Лев., III, 1956, 338); [Василь:] Марусю, голубочко сиза! Не побивайся так марно... (Мирний, V, 1955, 107); - Чоловіче добрий, голубе сизий, ти багато таких пісень знаєш? (Стельмах, І, 1962, 49).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сизий | сиза | сизе | сизі |
Родовий | сизого | сизої | сизого | сизих |
Давальний | сизому | сизій | сизому | сизим |
Знахідний | сизий, сизого | сизу | сизе | сизі, сизих |
Орудний | сизим | сизою | сизим | сизими |
Місцевий | на/у сизому, сизім | на/у сизій | на/у сизому, сизім | на/у сизих |
сизіти
СИЗІТИ, іє, недок. 1. Ставати, робитися сизим (у 1 знач.). Почало повівати прохолодою, а хмари сизіли (Вовчок, Вибр., 1946, 162); Степ сизіє, .. гасне (Гончар, Тронка, 1963, 19); Одного разу він повертався додому рано. Сизів вечір, осінній, тихий (Гуц., Скупана.., 1965, 101).
2. Те саме, що сизитися. Перед нею наче сизіла якась далечінь, де око сягає без краю й не досягає до краю (Н.-Лев., IV, 1956, 320); Серед золотавого їхнього [типчаків] розливу рясніють у ложбинках [улоговинках] озеречка квітів, сизіють де-не-де, ніби покриті інеєм, острівки степового чаю (Гончар, Таврія, 1952, 184).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сизію | сизіємо |
2 особа | сизієш | сизієте |
3 особа | сизіє | сизіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сизітиму | сизітимемо |
2 особа | сизітимеш | сизітимете |
3 особа | сизітиме | сизітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сизів | сизіли |
Жіночий рід | сизіла | |
Середній рід | сизіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сизіймо | |
2 особа | сизій | сизійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сизіючи | |
Минулий час | сизівши |