синкліт
СИНКЛІТ, у, ч. У стародавній Греції та Римі - збори вищих сановників. Ублагала [мати] Капітолійський той синкліт, Щоб первенця її вітали Святії ідоли (Шевч., II, 1963, 282); // Зібрання духовних осіб, духовенства. - Та плював я на його анафему, - заспокоював Мічурін дружину,- Плював я на нього з усім його синклітом, чуєш? (Довж., І, 1958, 436); // перев. ірон., жарт. Зібрання яких-небудь осіб. З вестибюля головного корпуса вийшов Сергій Салагатов у супроводі комісара та всього медичного синкліту (Збан., Сеспель, 1961, 121); Усі схилилися над списочком, а Липський стривожено сказав: - Та тут цілий синкліт заколотників? (Кочура, Зол. грамота, 1960, 502).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синкліт | синкліти |
Родовий | синкліту | синклітів |
Давальний | синклітові, синкліту | синклітам |
Знахідний | синкліт | синкліти |
Орудний | синклітом | синклітами |
Місцевий | на/у синкліті | на/у синклітах |
Кличний | синкліте | синкліти |