скаковий
СКАКОВИЙ, а, е. 1. Признач. для скачок. Всю уже путь ми на полі пройшли скаковому,- Коням з гарячої шиї пора хомути поздіймати (Зеров, Вибр., 1966, 218); Травень 1915 року пам'ятний київським старожилам гомінким народним гулянням на Сирецькому скаковому полі (Мист., 6, 1965, 16).
2. Який має високі бігові якості (про коней). Все життя наше завалене обставинами, перешкодами, бар'єрами. Але людина - не скаковий кінь, що, спіткнувшись на одному бар'єрі, фактично виходить з гри (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 40).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скаковий | скакова | скакове | скакові |
Родовий | скакового | скакової | скакового | скакових |
Давальний | скаковому | скаковій | скаковому | скаковим |
Знахідний | скаковий, скакового | скакову | скакове | скакові, скакових |
Орудний | скаковим | скаковою | скаковим | скаковими |
Місцевий | на/у скаковому, скаковім | на/у скаковій | на/у скаковому, скаковім | на/у скакових |