скобель
СКОБЕЛЬ1, я, ч. Інструмент у вигляді ножа з двома ручками на кінцях для знімання кори, обстругування колод, дощок і т. ін. З того часу, як заприятелював він з Ромком, знову почали частенько бачити діда то з пилкою, то з скобелем (Донч., І, 1956, 56); При археологічних розкопках знайдено багато деревообробних інструментів: сокир, тесел, пилок, доліт, свердел, кирок, скобелів, залізних частин рубанків, ложкарів, стамесок, ножів, молотків (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 427).
СКОБЕЛЬ2, бля, ч., техн. Металева дужка з гострими кінцями, що забивається у двері, кришку і т. ін. для навішування замка. Не поспішаючи, одімкнув [Степан] замка, зняв з скобля штабу й розчинив.. двері (Кучер, Трудна любов, 1960, 142); На скоблях обох половинок дверей висів замок (Козл., Ю. Крук, 1957, 515).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скобель | скобелі |
Родовий | скобеля | скобелів |
Давальний | скобелеві, скобелю | скобелям |
Знахідний | скобель | скобелі |
Орудний | скобелем | скобелями |
Місцевий | на/у скобелі | на/у скобелях |
Кличний | скобелю | скобелі |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скобель | скоблі |
Родовий | скобля | скоблів |
Давальний | скоблеві, скоблю | скоблям |
Знахідний | скобель | скоблі |
Орудний | скоблем | скоблями |
Місцевий | на/у скоблі | на/у скоблях |
Кличний | скоблю | скоблі |