скорений
СКОРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скорити. На Україну все сунула й сунула трьохсоттисячна армія окупантів. Проте Україна не була і не могла бути скореною (Скл., Легенд. начдив, 1957, 25); Він в бою, З своїми вірними братами, За рідну Грецію свою Поліг, не скорений катами (Нагн., Зустрічі.., 1955, 59); Для Бальзака в ці хвилини скрипка, скорена рукою старого кріпака, відновлювала давнє і незабутнє (Рибак, Помилка.., 1956, 125); Густав так і не знає досі, де вона живе. Він перестав допитуватися, скорений дівочою ласкою (Хижняк, Килимок, 1961, 89); // у знач. прикм. Фашистські загарбники побачили на окупованій території України не покірних і скорених рабів, а.. грізних месників (Ком. Укр., 10, 1964, 44); - Ми [радянські вчені] свято віримо в те, що скорений атом повинен давати людям щастя (Рибак, Час.., 1960, 223).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скорений | скорена | скорене | скорені |
Родовий | скореного | скореної | скореного | скорених |
Давальний | скореному | скореній | скореному | скореним |
Знахідний | скорений, скореного | скорену | скорене | скорені, скорених |
Орудний | скореним | скореною | скореним | скореними |
Місцевий | на/у скореному, скоренім | на/у скореній | на/у скореному, скоренім | на/у скорених |