скривавлений
СКРИВАВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до скривавити. [Орфей:] Мені самому казкою здається, що руки сі, скривавлені від праці, колись могли перебирати струни (Л. Укр., І, 1951, 446); Похапцем пошукав [граф] у гаманці й мовчки ткнув хлопцеві в його скривавлені собачими зубами пальці три карбованці (Донч., III, 1956, 52); * Образно. Схід був скривавлений світанком, і море вгамувалося (Рибак, Що сталося.., 1947, 166).
2. у знач. прикм. Залитий, покритий, замазаний, забризканий кров'ю. Раду поспішився вкинути у вогонь скривавлену.. одежу (Коцюб., І, 1955, 376); Лежала [дівчина] скривавлена, нерухома, може, навіть мертва, на трупі батька (Фр., VI, 1951, 159); Стояв [офіцер] осторонь і долонею витирав скривавлене обличчя (Головко, II, 1957, 458); Вийшла бабуся на дорогу, підняла скривавленого гусака (Рибак, Помилка.., 1956, 60); * Образно. Тривожний, скривавлений, голодний відходив у безвість 1919 рік (Гжицький, Вел. надії, 1963, 6); Скривавлений день на дорогах лягає, І вечір дозорцем встає мовчазним (Перв., II, 1958, 299).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скривавлений | скривавлена | скривавлене | скривавлені |
Родовий | скривавленого | скривавленої | скривавленого | скривавлених |
Давальний | скривавленому | скривавленій | скривавленому | скривавленим |
Знахідний | скривавлений, скривавленого | скривавлену | скривавлене | скривавлені, скривавлених |
Орудний | скривавленим | скривавленою | скривавленим | скривавленими |
Місцевий | на/у скривавленому, скривавленім | на/у скривавленій | на/у скривавленому, скривавленім | на/у скривавлених |