скрипіння
СКРИПІННЯ, я, с. Дія за знач. скрипіти і звуки, утворювані цією дією. Від часу до часу проносилось воздухом [повітрям] жалісне, сумне скрипіння (Коб., І, 1956, 463); По залу пробіг веселий гомін і скрипіння стільців (Козл., Ю. Крук, 1957, 382); З вулиці линуло, поволі стишуючись, скрипіння снігу від її швидкої ходи (Шиян, Баланда, 1957, 5).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скрипіння | скрипіння |
Родовий | скрипіння | скрипінь |
Давальний | скрипінню | скрипінням |
Знахідний | скрипіння | скрипіння |
Орудний | скрипінням | скрипіннями |
Місцевий | на/у скрипінні | на/у скрипіннях |
Кличний | скрипіння | скрипіння |