слабосильний
СЛАБОСИЛЬНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що слабосилий. Здавалося, жодне з її дітей не держало її душі в такім болючім руху, як сей слабосильний чоловік! (Коб., II, 1956, 283); // у знач. ім. слабосильний, ного, ч.; слабосильна, ної, ж. Той, хто не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером. Треба тілько дужому повернутися, щоб слабосильний знову перевернувся у покірного (Мирний, IV, 1955, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | слабосильний | слабосильна | слабосильне | слабосильні |
Родовий | слабосильного | слабосильної | слабосильного | слабосильних |
Давальний | слабосильному | слабосильній | слабосильному | слабосильним |
Знахідний | слабосильний, слабосильного | слабосильну | слабосильне | слабосильні, слабосильних |
Орудний | слабосильним | слабосильною | слабосильним | слабосильними |
Місцевий | на/у слабосильному, слабосильнім | на/у слабосильній | на/у слабосильному, слабосильнім | на/у слабосильних |