слабіти
СЛАБІТИ, ію, ієш, недок. 1. Те саме, що слабнути. Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була, затим, що вона усе старіла, слабіла, все більш тратила міць і прудкість (Вовчок, І, 1955, 314); Робота взимку, в душній хаті та в чаду від каганця, була ще важча для малоздорової Оксани, і вона марніла та слабіла ще дужче (Л. Янов., І, 1959, 32); Руки його слабіли і тремтіли від тягаря, що лежав на вилах (Тют., Вир, 1964, 116); Без діла слабіє сила (Укр.. присл.., 1955, 84).
2. Бути слабим (у 1 знач.); хворіти. Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставала слабіть і вмирати (Н.-Лев., II, 1956, 211).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слабію | слабіємо |
2 особа | слабієш | слабієте |
3 особа | слабіє | слабіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слабітиму | слабітимемо |
2 особа | слабітимеш | слабітимете |
3 особа | слабітиме | слабітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | слабів | слабіли |
Жіночий рід | слабіла | |
Середній рід | слабіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слабіймо | |
2 особа | слабій | слабійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | слабіючи | |
Минулий час | слабівши |