слов'янство
СЛОВ'ЯНСТВО, а, с., збірн. Те саме, що слов'яни. Київ - колиска трьох великих народностей східного слов'янства, Дніпро - чиста їх купіль (Рильський, III, 1955, 25); Віковий бастіон слов'янства на заході - чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята (Гончар, III, 1959, 457); // Слов'янське походження, слов'янський характер кого-, чого-небудь. Найлегше доводиться слов'янство неврів [давніх племен]: вони не входили у Скіфію, скіфами не називались і жили в центрі гаданої території формування найдавніших слов'ян (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 133).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слов'янство | слов'янства |
Родовий | слов'янства | слов'янств |
Давальний | слов'янству | слов'янствам |
Знахідний | слов'янство | слов'янства |
Орудний | слов'янством | слов'янствами |
Місцевий | на/у слов'янстві | на/у слов'янствах |
Кличний | слов'янство | слов'янства |