слугування
СЛУГУВАННЯ, я, с. Дія за знач. слугувати. Степан за п'ять років свого слугування у Варшаві за денщика поручикові Петрову набачився і людей, і світу (Л. Янов., І, 1959, 207); Ми знаємо низку висловлювань поетів про те, що наріжним каменем своєї творчої діяльності вони вважають громадське слугування (Рильський, III, 1956, 350); Сковорода ані землі не мав, ні маєтків. Зате він усе життя своє присвятив слугуванню народові (Тич., III, 1957, 107).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слугування | слугування |
Родовий | слугування | слугувань |
Давальний | слугуванню | слугуванням |
Знахідний | слугування | слугування |
Орудний | слугуванням | слугуваннями |
Місцевий | на/у слугуванні | на/у слугуваннях |
Кличний | слугування | слугування |