служака
СЛУЖАКА, и, ч., часто у сполуч. із сл. вірний, добрий і т. ін., розм. Досвідчений, сумлінний службовець (перев. про військових). - Він досвідчений і... трохи суворий служака, але ж на ньому тримається весь розпорядок у роті (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 29); Хай думає полковник, що прислали йому служаку, просолілого від тихоокеанських солоних вітрів, пров'яленого всіма прикордонними сонцями (Загреб., Шепіт, 1966, 267); Лікар був вірний служака Форда (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 154); *У порівн. Вибіг [Крайнюк] знову надвір, та так і бродив між тими бочками до самого ранку, як заправський служака нудної караульної служби (Кучер, Голод, 1961, 151); // зневажл. Розвелася ціла порода пустомолотів, закутих в панцир інструкцій, служак, яких голими руками не візьмеш, з якими треба вміти воювати (Гончар, Тронка, 1963, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | служака | служаки |
Родовий | служаки | служак |
Давальний | служаці | служакам |
Знахідний | служаку | служак |
Орудний | служакою | служаками |
Місцевий | на/у служаці | на/у служаках |
Кличний | служако | служаки |