служивий
СЛУЖИВИЙ, а, е. 1. іст. Те саме, що служилий 1.
2. заст. Який перебуває на військовій службі. Ой ви, козаченьки, ви служивії, чи не бачили братика мого? (Чуб., V, 1874, 907); // у знач. ім. служивий, вого, ч. Військовослужбовець, солдат. Цар швидко написав, що дійсно стара кульбака подарована ним цьому служивому,.. печатку царську поставив (Україна.., І, 1960, 10); Високий чорнобородий чоловік.., не злізаючи з воза, гукнув караульному, що стояв біля розмальованої в три кольори будки: - Ей, служивий, дозволь проїхати! (Бурл., Напередодні, 1956, 3); Старий служивий простягав манірку, в якій збереглося трохи теплої, несмачної, але такої жаданої води (Кочура, Зол. грамота, 1960, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | служивий | служиві |
Родовий | служивого | служивих |
Давальний | служивому | служивим |
Знахідний | служивого | служивих |
Орудний | служивим | служивими |
Місцевий | на/у служивому, служивім | на/у служивих |
Кличний | служивий | служиві |