служилий
СЛУЖИЛИЙ, а, е, іст. 1. У Російській державі XV-XVII ст. - який перебував на державній (перев. військовій) службі. По польському праву служилих селян не було і козаків хотіли повернути в стан наємного [найманого] чужого війська (Л. Укр., VIII, 1965, 252).
Служилі люди - у Московському великому князівстві та Російській державі XV-XVII ст.- ті, що перебували на державній службі. Помістя разом з селянами роздавались дрібним служилим людям за службу при дворі або у війську князя (Іст. СРСР, І, 1957, 96); Назустріч козакам поспішали князі Пожарський і Волконський. Військо їх було погано вимуштроване і нашвидку зібране з служилих людей та з хлопів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 335); Служилим людям, що працю-рпли на окраїнах Росії, ..доручали складати «чертежи» (карти) нових земель (Видатні вітч. географи.., 1954, 9).
2. У дореволюційній Росії - який одержав звання, чини в нагороду за державну службу, а не в спадок. Служиле дворянство.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | служилий | служила | служиле | служилі |
Родовий | служилого | служилої | служилого | служилих |
Давальний | служилому | служилій | служилому | служилим |
Знахідний | служилий, служилого | служилу | служиле | служилі, служилих |
Орудний | служилим | служилою | служилим | служилими |
Місцевий | на/у служилому, служилім | на/у служилій | на/у служилому, служилім | на/у служилих |