служитель
СЛУЖИТЕЛЬ, я, ч. 1. заст. Те саме, що слуга 1. На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (Думи.., 1941, 104).
2. Службовець нижчого рангу в деяких установах. Припустімо, що служитель вперше входить до кімнати, де собака, вперше приносить їй їжу. Їжа почала діяти, коли він підніс її до собаки (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 101); Служитель музею.
3. чого і з означ. Той, хто служить чому-небудь, працює на користь чогось. Якби не всміхнувся Ігор, можливо, більш-менш мирно закінчилась би розмова між суворим і вимогливим служителем науки та його зарозумілим нащадком (Шовк., Людина.., 1962, 310); *Образно. - Що можете сказати ви мені? Кажіть, служителю вбогості людської! - Отець Герасим не обізвався й словом (Довж., І, 1958, 91).
Служителі культу див. культ; Служитель церкви - особа духовного звання. Що служителі церкви і проповідники «божої справи» - особи ні в якій мірі не святі і не божі,- ні для кого не новина (Мельн., Коли кров.., 1960, 142); Сьогодні був його перший вихід між гулящі люди по тому, як отець Ігнатій зняв сан служителя католицької церкви (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 359).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | служитель | служителі |
Родовий | служителя | служителів |
Давальний | служителеві, служителю | служителям |
Знахідний | служителя | служителів |
Орудний | служителем | служителями |
Місцевий | на/у служителі | на/у служителях |
Кличний | служителю | служителі |