слухачка
СЛУХАЧКА, и, ж. Жін. до слухач. Баба Зінька була дуже вважливою його слухачкою. Любив слухати його оповідання і Роман (Н.-Лев., VI, 1966, 328); Він помічав, як соковитий голос хорунжого полонив серце дівчини, і в його грудях підіймалося недобре почуття і проти самого співця, і проти юної слухачки (Добр., Очак. розмир, 1965, 93); Каргат зрозумів, що думають його слухачки (Шовк., Інженери, 1956, 125); Тепер я живу не сама, найшла собі компанію, слухачку московських фершальських [фельдшерських] курсів (Л. Укр., V, 1956, 197).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слухачка | слухачки |
Родовий | слухачки | слухачок |
Давальний | слухачці | слухачкам |
Знахідний | слухачку | слухачок |
Орудний | слухачкою | слухачками |
Місцевий | на/у слухачці | на/у слухачках |
Кличний | слухачко | слухачки |