смутитися
СМУТИТИСЯ, смучуся, смутишся, недок. Відчувати смуток (у 1 знач.); ставати смутним; сумувати. Як ти смутишся, вороги тішаться (Укр.. присл.., 1955, 70); Ми сіли поруч, смутні та мовчазні, Одно на одного дивились і смутились (Л. Укр., IV, 1954, 118); Це була їхня [діда та баби] звичка: коли одне смутилося, друге обов'язково мусило розважати (Ю. Янов., І, 1954, 110); - Діду, не смутіться так. От прийде Червона Армія і повикидає з заводу тих, що вас викинули (Турч., Зорі.., 1950, 133); // Наповнюватися смутком (про серце, душу). На порожній шлунок і душа смутиться (Укр.. присл.., 1963, 57); У дні весняні, дні осінні Ти, серце бідне, не смутись (Мал., Звенигора, 1959, 280).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смучуся | смутимося |
2 особа | смутишся | смутитеся |
3 особа | смутиться | смутяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смутитимуся | смутитимемося |
2 особа | смутитимешся | смутитиметеся |
3 особа | смутитиметься | смутитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | смутився | смутилися |
Жіночий рід | смутилася | |
Середній рід | смутилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смутімося | |
2 особа | смутися | смутіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | смутячись | |
Минулий час | смутившись |